Найтяжче прожити втрату близьких. Особливо раптову. Виникають сильні почуття, що називаються горем, горюванням. Горе — це проживання болю втрати. Ці почуття важкі. Однак вони є необхідними: горювання допомагає відпустити болісні переживання, відновитися для життя далі.
Утрата близької людини на ранньому етапі переживається дуже гостро. Виникають реакції:
Злість — необхідна емоція. Вона допомагає переживати біль. Якщо немає можливості її проявити, вона накопичується. Перетворюється на агресію, яка виникає часто в невідповідних ситуаціях. Це призводить до конфліктів, псує взаємини з близькими, оточенням.
Визнач її причину. Це може бути накопичена, невідреагована злість або страх. Тепер є чимало причин для злості. Важливо зрозуміти, на що і на кого ти злишся зараз найбільше.
Легалізуй свою злість. Визнай, що маєш право злитися.
Зверни увагу, як злість проявляється у тілі, думках. Наприклад, стискаються щелепи, кулаки. Ти хочеш кричати, робити агресивні дії, продумуєш їх. Виникають думки про помсту. Всі навколо здаються ворогами.
Знайди спосіб для безпечного прояву злості, щоб це не шкодило оточенню. Від злості й агресії утворюється багато енергії. Її важливо кудись спрямувати. Спрямуй енергію злості на активну діяльність, важку фізичну працю (рубай дрова, переставляй меблі), на фізичні вправи – роби те, що наразі доступно.
Проговори почуття з безпечною людиною. Яка не засуджуватиме, не знецінюватиме твої переживання.
Гостре переживання втрати є виснажливим. Тому опісля виникає апатія.
Апатія – стан відчуження, байдужості до світу, фізичної слабкості. Відсутні бажання чи мотивація щось робити, немає приємних емоцій. Це неприємний стан. Однак його завдання – захистити твою психіку від тривалого, надмірного емоційного напруження.
Передусім тобі потрібно відновити рівень енергії:
Налагодь режим сну, щоб спати вночі, засинати та прокидатися у той самий час.
Встанови режим дня, плануй справи.
Їж корисні продукти.
Гуляй на свіжому повітрі.
Спілкуйся з людьми, з якими комфортно. Зменш контакт із тими, хто забирає твій ресурс.
Піклуйся про своє тіло, зроби для нього щось приємне: прийми ванну, сходи на масаж.
Віднови улюблену активність, яка наразі доступна та не потребує багато зусиль.
Роби щодня невеликий комплекс фізичних вправ. Це збільшить рівень енергії, покращить кровообіг у мозку.
Якщо апатія триває понад три тижні, варто звернутися по психологічну допомогу. Фахівець чи фахівчиня допоможе тобі подолати цей стан, знайти в собі ресурси.
Окрім утрати, ти можеш проживати провину вцілілих. Зокрема, якщо ти вижив/-ла, коли поруч хтось загинув/-ла; випадково не опинився/-лася в місці небезпеки; перебуваєш у більш безпечному місці. У тебе можуть виникати думки: «чи я мав/мала право вижити», «чому вижив/-ла саме я, а інша людина загинула». Ти можеш завдячувати життям загиблій людині, вважати, що зробив/-ла недостатньо для її порятунку.Це спонукає робити багато для інших. Ти можеш забороняти собі радіти життю, не дозволяти щось приємне. Можуть виникати нав'язливі думки, переконання: «я роблю недостатньо». Це нормальне почуття під час війни. Однак воно заважає жити.
Нагадай собі: війна – не твоя провина. Спрямуй емоції на ворога, який розпочав її.
Якщо поруч загинув побратим або посестра і ти вважаєш, що зробив/-ла недостатньо для його/її порятунку – поміркуй, що всі навколо також не змогли цього зробити. Його чи її загибель – злочин ворога.
Пам’ятай, зараз багато людей почуваються винними. Так психіка захищається від безсилля. Простіше звинуватити себе, що ми недостатньо робимо, ніж прийняти, що осібно не можемо вплинути на перебіг війни, зупинити її.
Поговори з людьми, які відчувають те саме. Звернися до психолога чи психологині – фахівці допоможуть відрізнити реальну провину від уявної.
Дбай про свій ресурс, дозволяй собі жити. Якщо ти матимеш сили – зможеш бути корисним або корисною.
Не думай про те, що тобі не вдалося зробити. Зосередься на тому, що вдалося.
Спрямуй енергію на корисні справи. Наприклад, допомагай у тилу.
Немає правильних чи неправильних реакцій і дій на втрату. Є ті, які допомагають прожити біль. І ті, які цьому заважають, ускладнюють горювання. Якщо тобі складно впоратися з утратою самостійно, звернутися до психолога чи психологині – Це Ок.
